Попри те, що в порівнянні з минулим роком ми піднялися на 6 сходинок, ми досі перебуваємо в «сусідстві» із такими далеко не найбезпечнішими країнами, як Уганда і Таїланд.
Результати рейтингу виглядають саркастично, тому що знаходження у другій сотні — це вельми неприємний результат. І в цьому сенсі військові дії якраз не є основними, на це вказують багато міжнародних експертів. Так, вони вимагають велику концентрацію сил і ресурсів, але разом з тим є речі, які повинні були б робитися в першу чергу.
Насамперед це покращення, зміцнення регуляторного поля, ухвалення раціональних, економічно обґрунтованих, а не політично заангажованих законів, які мали б сприяти залученню інвестицій і тому, що бізнес почувається більш впевнено і захищено. Цього, на жаль, немає.
Свідченням цього також є те, що вже третій рік поспіль законсервована приватизація, а це не лише зменшення надходжень до бюджету, а це, по-перше, збереження на балансі багатьох державних підприємств, які вже давно є неконкурентоспроможні і лише вимивають ресурси з бюджету, не даючи їх спрямовувати й на соціальні, й на ті ж самі військові потреби. А це найважливіше, що фактично гальмує створення того, що зветься інститут приватного власника. А приватний власник з переважних свідчень є набагато більш ефективним власником, менеджером, ніж державне підприємництво.
Україні потрібне більш чітке і зрозуміле фіскальне поле, а не щорічні зміни до бюджету, в податковій, митній системі, що, звичайно, жодним чином не може сприяти покращенню бізнес-середовища. Ну і потребується нарешті налагодження контролю банківській системі, припинення свавілля в монетарній політиці. На щастя, останні кілька місяців після того, як колишня голова НБУ пішла у відпустку, там ситуація певним чином покращилася, але обмеженість кредиту залишається, ситуація з банківською системою потребує також посилення і зміцнення.
Тобто це ті речі, які є першочерговими, починаючи від регуляторної системи і через фіскально-монетарну політику до створення більш сприятливого інвестиційного бізнес-середовища. Тільки в такому випадку можна розраховувати на те, що ситуація може хоч якось змінитися.