Майже 70% українців проголосували би за вступ до НАТО. Про це свідчать дані опитувань Фонду Демократичні ініціативи.
Ми знаємо, що тема НАТО ніколи в Україні не набирала підтримки у більшості опитаних, а от зараз ми маємо разючу зміну — конституційна більшість українського суспільства вважає, що треба вступати в НАТО. Це все «подяка» Путіну за те, що українці стали патріотичними, більш проєвропейськими і хочуть бути членом НАТО. Це виключно робота президента Росії, адже в інших, спокійних, умовах українці могли би ще довго про це дискутувати, а зараз ми розуміємо, що у нас є всього лише три безпекових сценарії, з яких НАТО – найкращий.
Але з цим є проблема, тому що, на жаль, бажання українців не співпадають з можливостями НАТО забрати нас до себе зараз. Тобто це мрія на найближчі років п’ять, як мінімум. А виходячи з того, що в країнах ЄС стрімко втрачають підтримку представники нинішнього політичного класу і їм на зміну приходять еліти, які є євроскептиками, які не є прихильниками НАТО і більш схиляються до Путіна, то ми знаємо, що вступити в НАТО — це як вийти заміж. А для того, щоб вийти заміж, потрібно не тільки хотіти вийти заміж, але ще щоб наречений хотів би вас взяти за жінку. Поки що це односторонній процес: Україна хоче вступити в НАТО, а НАТО поки що не готово з об'єктивних причин і суб'єктивних прийняти Україну.
Тобто, проблема двостороння. Перше — в НАТО не беруть країни, на території яких триває збройний конфлікт. Це об'єктивна причина, тому що члени НАТО зобов'язані збройно захищати свого члена, на якого скоєна агресія. Тому приєднання зараз до НАТО означає, що НАТО готово оголосити війну з Росією і воювати з нею. Тому до вирішення конфлікту на території України ми можемо розраховувати виключно на дипломатичну, моральну і технічну підтримку НАТО, що для нас теж не менш важливо мати такого союзника.
Але ми так само розуміємо, що сьогодні є криза НАТО, тому що ніхто не знає, як себе поведе Росія у випадку агресії щодо будь-яких діючих членів НАТО. Уявімо собі агресію Росії щодо Латвії, Литви чи Естонії — чи готові Англія, Франція, Німеччина, США оголосити війну і воювати з ядерною країною? Це відкрите питання, яке дуже активно обговорюється на Заході. З іншого боку, Україна не готова по політичних і безпекових стандартах. Ну, не візьмуть в НАТО країну, генералітет якої переповнений російськими шпигунами. Ми так і не провели очищення силових структур і безпекового блоку від російської агентури. Взяти Україну, щоб Україна була гравцем в чужій команді? Тобто у цієї нареченої є велике домашнє завдання, тому що, задекларував вступ в НАТО, ми повинні відповідати політичним і безпековим стандартам НАТО.
Дуже добре, коли українська держава піде на зустріч своїм громадянам і почне будувати НАТОв Україні. Тобто почне будувати армію в Україні по НАТОвським стандартам, від вишкілу, військової філософії і до банальної зброї, не радянської, яка у нас є зараз. Ми поки що не сумісні з НАТО, адже там інша куля за калібром, ніж та, що ми вставляємо в автомат Калашнікова.
Тому що якщо не НАТО, то є тільки дві перспективи — це відновлення ядерного статусу України, що, в принципі, можливо, але це дуже болючий для країни процес, тому що ми можемо стати країною-ізгоєм. Ядерний клуб не впускає до себе нових ядерних членів, навіть таких, як Україна, які були ядерними країнами і здали ядерну зброю в обмін на обіцянку нас захищати. Ця обіцянка була не виконана, і відповідно, Україна має повне право говорити про те, що ми можемо почати обдумувати ідею повернення до ядерного статусу. Але це теж перспектива дорога, довга і політично ризикована.
Третій варіант — це нинішній варіант, коли Україна покладається на моральну, політичну підтримку, Україна готова сама воювати на свою незалежність. Тобто це масова мобілізація українського населення щодо захисту Батьківщини. Не всі мають воювати, але всі повинні бути готові до війни в країні, яка воює. І тут дуже добрий варіант, що ми одразу маємо будувати нові безпекові стандарти, тим паче, що ніколи в історії України не було такої активної підтримки суспільства. Тобто сьогодні суспільство підтримує все, що пов'язане з наближенням України до НАТО. Тому поки нас не взяли в НАТО, ми повинні НАТО будувати тут, бо ми, на жаль, маємо постсовєтську армію, яка не дотягує до стандартів НАТО.