Всі ми були свідками того, як Конституційний Суд визнав неконституційною статтю Кримінального Кодексу про незаконне збагачення. Однак! За цією статтею самим суддям Конституційного суду, які не можуть пояснити своє майно, загрожувало до 10 років позбавлення волі і спецконфіскація. За цією статтею було відкрито вже більше 100 проваджень проти прокурорів, суддів, міністрів, народних депутатів. Найвідоміші з них — це розслідування незаконного збагачення Олега Ляшка, Володимира Омеляна, Павла Демчини і інших посадовців, які не змогли пояснити, звідки у них, після ухвалення нами закону на початку 2015 року, з'явилося нове майно. В тому і була ідея цього закону, що якщо посадовець перебуває на посаді і раптом починає збагачуватися, то він має або довести законність цих прибутків, або піти у в'язницю.
Ця стаття дуже лякала більшість нинішніх політиків, суддів, прокурорів, керівників поліції, бо ми, з одного боку, їх змусили показувати все в е-деклараціях, і якщо ти не показуєш, то це злочин, а з іншого боку, пояснювати це майно, і якщо ти не можеш пояснити, то це теж злочин. Фактично ми для них зробили пастку, з якої вони знайшли спосіб, як вирватися — використали залежний Конституційний суд для корупціонерів. Тепер вони можуть спокійно збагачуватися і годувати пояснюванням на кшталт “мама подарувала, продавав ялинки, бабуся все життя працювала на радіозаводі” і пр. І нема можливості більш ні у Антикорупційного бюро чи Антикорупційної прокуратури поставити їх за такі пояснення перед законом.
Конституційний суд прийняв це на таємному засіданні, до якого не запрошують, не повідомляють, не запитуючи нашої думки як авторів законопроекту. Сам дізнався про це, як і всі, з “Української правди” з неназваних джерел. І наразі разом з детективами з НАБУ і прокурорами Антикорупційної прокуратури і знавцями конституційного права підготовлюю новий текст. Але тут всі мають розуміти, що проблема не була і не є у тексті. Проблема у тому, що абсолютна більшість нинішніх керівників держави не можуть пояснити своє майно і їх смертельно лякає кримінальна відповідальність за це. Які б закони ми не прийняли, як показує досвід останніх років, якщо президент і генпрокурор, голова Конституційного суду, міністр внутрішніх справ і судді – корупціонери, то закони будуть або не виконуватися, або скасовуватися навіть в такий безсовісний спосіб.