Мій брат Василь в юності добряче закладав за комір. А коли нап’ється, то не може зрозуміти, де опинився. Бо ночував він часто по друзях. А деколи навіть сам не знав, куди його минулої ночі принесло. А тут ще й голова тріщить. І треба швиденько з’ясувати, де ти знаходишся.
Ми були справжнім братом і сестрою. Тому Василь мені все це, з неабияким гумором, розповідав сам. І от одного разу я вирішила йому допомогти. Поки він десь затримувався, я взялася за справу, яка мала щоразу швидше повертати мого брата до життя, пише «Екстра Закарпаття».
У його однокімнатній квартирі я спочатку навела лад. А потім задумалася. І взяла пензлик із фарбою, який стояв на балконі. І гарними, великими червоними літерами виписала на всю стіну: «Я тут!». І навіть почала милуватися своєю роботою, бо не помітити ці білі літери було просто неможливо. Навіть у сутінках вони вирізнялися своїм білосніжним світінням.
Коли прийшов брат, він спочатку розгубився.
Ну, і що це має означати? – спитав він.
Я йому й розповіла все, як має бути. От приходить він додому, приміром, і одразу ж засинає. Прокидається і не розуміє, куди ж він потрапив. Чи він удома, чи десь інде? Так от, якщо на стіні написано – «Я тут», значить він справді вдома і знаходиться у повній безпеці. Хвилюватися не варто.
А от коли цих літер не бачить, значить треба швиденько одягатися і бігти додому, бо він десь ночує у чужих, а деколи і зовсім незнайомих людей.
Братові ця витівка дуже сподобалася. Казав, що часто вона ставала йому в пригоді. Бо часто бувало й так, що літер «Я тут» він на стіні не бачив. Тож розумів, що треба одразу мотати з того місця.
Ходила до церкви, та щастя не мала, а чоловік засумнівався у знаку Господньому — й осліп
Навіть, коли він одружився і зробив ремонт у квартирі, цю стіну з написом залишив такою, як вона була раніше. І справді, дуже цікавий дизайнерський хід вийшов. Хоч цей напис уже йому і не потрібний, бо ночує вдома. Але він та його дружина кажуть, що щоранку, коли вони прокидаються, ці слова заставляють їх посміхнутися.