Поставити крапку в сумнівах щодо Голодомору як геноциду українського народу буде дуже важко, бо це питання політичного протистояння. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню Новости Украины – From-UA розповів український історик, професор Ярослав Грицак.
Зі слів нашого співрозмовника, українська спільнота ще в 30-х роках як в Західній Україні, так і за кордоном говорила, кричала про голод, і Захід переважно мовчав.
«Мовчав з різних причин, але головним будо те, що сама концепція геноциду, яка була прийнята в ООН і яка була оригінально продумана Лемкіним, котрий не мав сумніву що український голодомор — це геноцид, була кастрована таким чином, що під цю неї не підпадали ані злочини СРСР, ані поведінка США щодо місцевих індіанських племен», - зазначає історик.
«Лемкін вважав, що та концепція, яку прийняла ООН, була найбільшою поразкою його життя. І тому зараз ми маємо правовий прецедент. Оскільки концепція обрізана і кастрована, то її не можна цілком і повністю застосувати до голодомору. Тому прийняття таких рішень не є правовим, згідно міжнародного права, бо це право досконале. Їх ухвалення є актом політичної волі, а значить предметом політичної боротьби, політичного протистояння», - додає професор.
Грицак згадує, що ще декілька років тому стояло питання про прийняття іспанським парламентом рішення про голод як геноцид, і воно було не затверджене лише тому, що уряд Іспанії не хотів мати конфлікт з Росією.
«Тобто мова йшла про політичний вимір, не про правовий і це свідчить про те, що міжнародна спільнота, зокрема ООН, не є дієздатною організацією в таких випадках, коли доходить до актів геноциду, як показали це, скажімо, в Югославії, Уганді, чи нещодавно в М'янмі, — вона нічого не може зробити, а тільки реагує. І одна з цих причин — це дуже скастрована концепція геноциду, яка була спеціально зроблена такою», - додає історик.
На думку нашого співрозмовника, дуже добре буде, якщо відбудеться прийняття голоду геноцидом, бо це дозволить розширити концепцію геноциду до первісного джерела Лемкіна.
«Лемкін вважав, що будь-яке фізичне знищення будь-якого народу, соціальної групи за певним критерієм — чи це лікарі-євреї, чи українські селяни, будь-яке умисне знищення людей за планом, і навіть не тільки фізичне, а й знищення їх культури, є актом геноциду. Ця концепція, на думку вченого, була єдиним способом попередити майбутній геноцид», - звертає увагу професор.
«Першим поштовхом до цієї концепції було усвідомлення Лемкіним факту, що стався вірменський геноцид і нікого за це не покарали. Вже потім, коли його родина стала жертвою Холокосту, він зрозумів, що вочевидь ці речі не поодинокі і можуть повторюватися. І Лемкін був чітко і однозначно за те, аби визнати голод також геноцидом. Про це він не мав жодного сумніву, і писав статтю, де йшлось про те, щоб упередити розвиток подій і унеможливити геноцид. Цього на жаль не сталося», - резюмував Грицак.
Нагадаємо, раніше інтернет-видання Новости Украины – From-UA повідомляло про те, що парламентами 14 країн було визнано Голодомор геноцидом українського народу