Колишній народний депутат України від Партії регіонів, який ніколи не приховував своєї проросійської позиції, Ігор Марков вже декілька років не проживає в нашій країні. Він переховується від правоохоронних органів України, скоріш за все, на території Російської Федерації. Цей факт, до речі, він не приховує.
Там він з 2015 року навіть увійшов до так званого комітету порятунку під керівництвом ексголови українського уряду часів біглого президента Віктора Януковича Миколи Азарова. Нічим видатним цей комітет, окрім відвертої антиукраїнської риторики не запам’ятався.
Сам Марков неодноразово виступав на російському телебаченні, транслюючи українофобські меседжі. І навіть їздив у так звану «донецьку народну республіку».
Водночас він продовжує заробляти в Україні гроші. Більш того, його компанії отримують бюджетне фінансування й користуються конвертаційними центрами для “відмивання” коштів.
Подробиці — в розслідуванні.
Правоохоронців не цікавить
У 2015 році, коли Марков уже був за межами України й переховувався від правоохоронних органів, його було затримано в Італії. Причиною затримки став запит Генеральної прокуратури України в рамках кримінального провадження ще 2007 року за вчинення Марковим хуліганських дій — побиття демонстрантів в Одесі. На кордоні Марков пред’явив фальшивий дипломатичний паспорт, виданий так званим комітетом порятунку України. Тоді політик потрапив під арешт. Його могли екстрадувати до України, але українські інстанції не змогли довести, що переслідування Маркова відбувається не через політичні мотиви.
Через декілька місяців італійський суд відмовив Генеральній прокуратурі України в екстрадиції, й біглий політик повернувся в Москву.
Неодноразово він виступав на російському ТБ. Наприклад, під час одного з ефірів Марков запропонував розширення так званих «ДНР» і «ЛНР» за рахунок нових сепаратистських регіонів, зокрема «одеської народної республіки».
Крім того, саме Ігор Марков супроводжував російського актора Михайла Пореченкова, коли той приїхав підтримати проросійських бойовиків в окупований Донецьк. Під час цього візиту у 2014 році Пореченков стріляв у бік українських бійців зі зброї. А на його касці значився надпис «PRESS». Такі дії артиста спричинили гучний скандал.
Ігор Марков і Михайло Пореченков в окупованому Донецьку
У ЗМІ не раз з’являлась інформація, що антиукраїнська діяльність Маркова — під прицілом правоохоронців. Зокрема, у 2018 році видання «Українська правда» опублікувало новину про те, що Маркову направлено повідомлення про підозру у злочинах проти основ національної безпеки. Раніше повідомлялось, що можливе фінансування терористичних організацій «ДНР»-«ЛНР» Марковим розслідує Служба безпеки України.
Як повідомили у відомстві, стосовно Маркова СБУ відкрило провадження за декількома статтями, зокрема, за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; за посягання на територіальну цілісність і недоторканість України; за порушення рівноправності громадян і нарешті за публічні заклики до вчинення терористичного акту.
Відповідь Служби безпеки України
На даний час розслідування служби призупинено через те, що Марков перебуває в розшуку.
Водночас колишній народний депутат оголошений у розшук не через таку свою діяльність, а через хуліганство, яке вчинено із застосуванням зброї (ч. 4 ст. 296 КК України).
Скрін з розшукових обліків МВС
Правоохоронці подали Маркова в розшук в листопаді 2014 року. На той час він уже виїхав за кордон.
Як повідомили в Національній поліції України, наразі відомо лише про цю справу стосовно Ігоря Маркова.
Відповідь з поліції
При цьому сумнівно, що ця справа взагалі має будь-яку перспективу, адже терміни давності за хуліганство могли вже давно сплисти — справа ця стосується подій ще тринадцятирічної давнини, коли Марков побився з активістами, які виступали проти встановлення в Одесі пам’ятника російській цариці.
Цей інцидент неодноразово розслідувався, сам Марков уже не раз за нього потрапляв у поле зору правоохоронців, але завжди виходив сухим з води.
І не дивлячись на те, що Марков офіційно в розшуку, він активно виступає проти України, але гроші одіозний політик заробляє саме в нашій державі. Більш того, компанії з орбіти Ігоря Маркова отримують і бюджетне фінансування.
Сміття не пахне
Згідно з даними відкритих джерел, окрім політики — він був лідером партії «Родина», яка увійшла у склад одеської міської ради в 2010 році, — Ігор Марков в Одесі до Євромайдану активно займався бізнесом. У сферу його інтересів входили будівництво, медіа, а також підприємства, пов’язані з вивезенням та переробкою побутових відходів.
Одним з таких підприємств є ТОВ «Союз», яке було зареєстровано у 1999 році. Наразі в засновниках компанії, головним видом економічної діяльності якої є збирання безпечних відходів, значиться австрійська компанія «ВТ фоізон ГМБХ» і чернігівчанин Дмитро Федоров. Але до 2015 року засновником фірми безпосередньо був сам Ігор Марков і кіпрська офшорна компанія. На той час політик уже був оголошений у розшук, перебуваючи за межами України.
Скрін: YouControl
Потім начебто ТОВ «Союз» заволоділа турецька фірма, а пізніше австрійська компанія, але в бенефіціарах все одно значився близький до Маркова ексчлен виконавчого комітету Одеської міської ради Віктор Ткаченко. Потім бенефіціаром компанії став колишній депутат Одеської міської ради від марківської партії «Родина» Юрій Кривенко. При цьому компанію Маркова «Союз» він очолює з 2007 року.
Скрін: YouControl
Вочевидь, зміною номінальних власників Марков просто хотів приховати свій вплив на компанію, і скоріш за все ТОВ «Союз» довгий час контролювалось опальним політиком, хоча той і знаходиться поза межами України, більш того, активно виступає проти української держави. Наприкінці 2019 року з’явилась інформація, що власником ТОВ «Союз» став київський бізнесмен Андрій Гріненко, однак топ-менеджмент фірми змінено не було – офіційно компанію досі очолює людина Маркова Юрій Кривенко.
При цьому компанія «Союз» ще й продовжує отримувати бюджетне фінансування. Згідно з даними аналітичної системи YouControl, ТОВ «Союз» почало регулярно вигравати бюджетні підряди, починаючи з 2011 року — саме тоді Ігор Марков провів до Одеської міської ради декілька близьких до нього людей: після місцевих виборів 2010 року фракція «Родина» складала 11 депутатів, включно із Кривенком. Крім того, тодішнього одеського мера Олексія Костусєва й Ігоря Маркова пов’язували дружні стосунки, й успіх ТОВ «Союз» при виграванні бюджетних підрядів, зокрема, може бути пов’язаний з цим фактом.
Так, з 2011 року ТОВ «Союз» перемогло в тендерах на загальну суму більше 170 мільйонів гривень. Примітно, що в 2013 і 2014 роках бюджетне фінансування для компанії Маркова значно знизилось, але, вочевидь, з 2015 року всі проблеми було вирішено, і ТОВ «Союз» за 2017 рік виграло тендерів на суму більше 30 мільйонів гривень, у 2019 — на 20 мільйонів гривень, в цьому — вже більше ніж на 14 мільйонів бюджетних гривень.
Скрін: YouControl
Примітно, що нерідко компанія «Союз» отримує бюджетні гроші навіть без проведення тендерів, підписуючи договори в рамках допорогових закупівель.
Слід додати, що під час участі в тендерах керівництво компанії надає довідку про те, що ТОВ «Союз» не фігурує в санкційному списку.
При цьому фірма «Союз» — не єдине підприємство, що контролюється біглим екснардепом, яке регулярно отримує бюджетні підряди.
Ще однією компанією з орбіти впливу Ігоря Маркова, ймовірно, є ТОВ «Еко-ренесанс», яке також займається збиранням сміття. Наразі фірма зареєстрована на Альону Калениченко та Елеонору Суркову. Водночас незмінним керівником цієї фірми ще з 2010 року є близький до Ігоря Маркова Михайло Савченко. У ЗМІ можна знайти інформацію, що Михайло Савченко позиціонувався як голова одеської обласної організації марківської партії «Родина».
З моменту заснування фірмою володіли вже згадуваний вище Віктор Ткаченко та ексдепутат Одеської міської ради, член групи Маркова «Родина» Костянтин Розов. До 2010 року він очолював ТОВ «Еко-ренесанс». Коли Ігор Марков був обраний народним депутатом, Розов став його офіційним помічником.
Цілком імовірно, що обидві компанії досі під контролем Ігоря Маркова.
Як і ТОВ «Союз», компанія «Еко-ренесанс» регулярно отримує бюджетне фінансування. Причому вигравати на тендерах фірма також почала з 2011 року. За цей час підприємство підписало договорів на суму більше 69 мільйонів бюджетних гривень. Пік закупівель прийшовся на 2017 рік, коли фірма «Еко-ренесанс» підписала договорів майже на 17,5 мільйонів бюджетних гривень.
Скрін: YouControl
У цьому році ця компанія вже уклала договорів на суму більше 400 тисяч гривень – теж бюджетних.
При цьому фірма «Еко-ренесанс» «засвітилась» у справі про діяльність конвертаційного центру.
Слід додати, що Рада національної безпеки й оборони України щодо діяльності цих компаній жодних рішень не приймала:
Місію виконано: заробити на бюджеті, недоплатити податки
У 2018 році Сихівський районний суд міста Львова виніс вирок по справі з організації так званого конвертаційного центру, за допомогою якого, зокрема, мінімізувались податкові виплати.
Як встановило слідство, конвертаційний центр у Львові працював з 2014 по 2017 роки.
Виявилось, що через цей викритий «конверт» було здійснено проведення безготівкових операцій, незаконний переказ безготівкових грошей у готівку, мінімізацію зобов’язань з податку на додану вартість та штучне завищення валових витрат для реально діючих суб’єктів підприємницькою діяльності. Серед таких користувачів львівського конвертаційного центру було й ТОВ «Еко-ренесанс», яке активно отримує бюджетне фінансування, зокрема й коли діяв «конверт».
Скрін з судового реєстру
Нерідко компанії «Союз» і «Еко-ренесанс» разом виходять на публічні закупівлі, хоча пов’язаним підприємствам це й заборонено законом. Наприклад, у цьому році Чорноморський морський торговий порт провів закупівлю на вивезення твердих побутових відходів на суму 1,4 мільйони бюджетних гривень. На торги вийшли дві компанії – ТОВ «Союз» і ТОВ «Еко-ренесанс». З мінімальним пониженням ціни договір був підписаний із фірмою «Союз».
Також компанія «Союз» перемогла в тендері на вивезення сміття, яке оголосила КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси». В аукціоні взяли участь ТОВ «Союз», фірма «Еко-ренесанс» і КП «Одескомунтранс», яке запропонувало на 200 тисяч гривень менше за цю послугу. Але розпорядник бюджетних коштів все одно віддав перемогу компанії «Союз».
Подібна ситуація повторилась з іншою комунальною установою — «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси». На цей тендер вийшли три компанії, включно з фірмою «Союз». Дві з них запропонували значне пониження ціни за послугу, але їхні пропозиції тендерний комітет відхилив. В результаті перемогу в тендері на 1,7 мільйона бюджетних гривень отримала компанія «Союз».
На жаль, така ситуація типова. Таким чином, не дивлячись на те, що колишній впливовий антиукраїнський політик Марков і втік з нашої країни, вочевидь, йому вдалось зберегти тут свій бізнес, продовжити отримувати бюджетні підряди, ще й «проганяти» кошти через конвертаційний центр. При цьому українські правоохоронці, ймовірно, на всі ці факти закривають очі.
Ми звернулись до Ігоря Маркова через соцмережі з проханням прокоментувати, чи має він вплив на зазначені фірми, але біглий екснардеп не відреагував.
У 2014 році в Україну прийшла війна, яка не лише відрізала території від нашої країни: вона поділила свідомість людей на два табори. Ми зіштовхнулись із ситуацією, коли ті, хто були при владі, зрадили інтересам держави й підтримали країну-агресора. Деякі з них, такі як Марков, втекли з України, але продовжують отримувати тут гроші через свої компанії. Цілком імовірно, що ці кошти направлені, зокрема, й на фінансування режимів окупованих територій. Є й такі, що залишились у країні, але ведуть бізнес на окупованих територіях, відповідно сплачують податки, підтримуючи тим самим країну-агресора.
Наприклад, депутат Одеської міської ради, який наразі представляє політичну силу мера міста Геннадія Труханова «Довіряй ділам», а раніше був комуністом, Андрій Кисловський вирішив не закривати свій бізнес в анексованому Криму – в місті Алушта досі працює дельфінарій «Немо», який належить родині Кисловських. Після анексії півострова компанія була зареєстрована за російськими законами у 2014 році, саме в розпал бойових дій на Донбасі. Водночас, як розповідає реклама, алуштинський дельфінарій «Немо» працює цілий рік.
Витяг з російського реєстру підприємців
При цьому Кисловський примудрився попрацювати заступником воєнкома Приморського району Одеси до 2018 року.