Про вірогідні наслідки енергетичної блокади Криму та способи подолання військового конфлікту на Донбасі, в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту інтернет-видання Новини України – From-UA розповів народний депутат України, екс-спікер Верховної Ради, голова «Народної партії» Володимир Литвин.

Частина ІІ. Початок інтерв'ю тут.

Новости Украины – From-UA: - Доброго дня, Володимире Михайловичу! Нещодавно заборонена Комуністична партія України переформатувалася у новий проект під назвою «Нова держава». На останніх місцевих виборах цей проект не переміг навіть у регіонах, де позиції лівих завжди були сильними, окрім хіба що Миколаївської області. Ліва електоральна ніша залишається незаповненою. Чи може «Народна партія» заповнити цю нішу?

Володимир Литвин: - Для цього потрібно працювати і потрібні можливості. Нині партія переживає кризу, відсутні фінансові можливості. Є певне розчарування. Хоча там, де наші партійні організації наважилися і висунули кандидатів, зареєстрували свої списки, ми повсюдно отримали хороший результат.

Знову ж таки вимушений констатувати, що нам навіть не вистачало грошей, аби зареєструвати ці списки. Якби зареєстрували хоча б 30 % кандидатів по країні, то «Народна партія» набрала б до 10%. Наприклад, в Луганській області в одному з районів тільки через те, що зареєструвались, наша партія набрали понад 40%.

Новости Украины – From-UA: - А в чому була проблема з реєстрацією списків?

Володимир Литвин: - В коштах для застави. А наші партійці – це переважно інтелігенція, жителі сільської місцевості, люди, які живуть на одну зарплату або перебувають на пенсії. Вони не мали можливості внести такі кошти. Та й партійні осередки не мали такої можливості. Тож ключова проблема – безгрошів’я.

Хоча, безперечно, існує і кадрова проблема. Нам потрібне ґрунтовне перезавантаження. Хоча водночас мене позитивно вразив і окрилив «кістяк» нашої партії. Ми навіть не сподівались, що він настільки згуртований та відданий спільній справі.

Новости Украины – From-UA: - Які маєте плани щодо наступних парламентських виборів? Чи має «Народна партія» власну соціологію?

Володимир Литвин: - Ні, ми не маємо власної соціології. Щоб опитування було об’єктивним та репрезентативним слід опитати одну-дві тисячі і заплатити за це великі гроші. Можна замовити дослідження в авторитетної соціологічної служби, для якої це бізнес і яка дає об’єктивний результат, в межах виборчого округу. Це буде опитування меншої кількості людей – від 400 до 600 осіб. Але при цьому ти на 100% будеш впевнений в об’єктивності. Та, знову ж таки, все сходиться на коштах.

Сьогодні ми проводимо внутрішній аудит, скрупульозно аналізуємо, з чим вийти до людей. У місті, районі, селі. Люди зневірені і просто махати руками й розказувати, що попередня влада була злочинна, а нинішня влада – не краща, некоректно. Країна вдосталь наїлася негативу, зараз на підході запит на людей, які зможуть вдихнути життя в нашу буденщину. Це доволі непросто, всі висмоктані словами, а у зневіреному та розчарованому суспільстві аргументи далеко не завжди сприймаються.

Після виборів Політвиконком партії ще не збирався. Для того, щоб зібратися, ти сам повинен відчувати і пропонувати – а що ж далі?

Новости Украины – From-UA: - Ви критично ставитесь до блокади Криму, яку організували татари і «Правий сектор». В чому, на Вашу думку, головна помилка її організаторів?

Володимир Литвин: - Не критикую цієї акції, а виходжу з того, що наша влада не має чіткої політики щодо півострова. Проблема в тому, що якщо вона стоїть на позиції повної ізоляції Криму, то повинна сказати про це. Як і про те, які будуть кроки. І взяти на себе повну відповідальність за такі дії, а не прикриватись громадськими активістами. Якщо ти погоджуєшся з активістами, то підкріплюй свої слова діями, а якщо не погоджуєшся, то дотримуйся іншої логіки.

На жаль, сьогоднішня блокада населення Криму, попри гучні заяви, все більше віддаляє перспективу повернення у будь-яких сенсах півострова до України. Візьмемо жінку з маленькою хворою дитиною, якій конче потрібне штучне дихання, коли вона в розпачі дивиться, як згасає її кровинка, через те, що в лікарні немає електроенергії. За таких умов марно говорити про Україну чи про нашу спорідненість. Вважаю, що наша влада повинна апелювати не до російського керівництва, тим більше не до кримського, а до людей. Це як в сім’ї: від твого ставлення до родини залежить взаєморозуміння й лад у домівці.

Мене ніхто не хоче чути, але я продовжую ставити питання: чому до цього часу не проаналізовано, скільки в Криму об’єктів державної власності і в якому вони стані? Не комунальної, а саме державної. Чому я говорю у такій площині? Тому що коли розпався СРСР, в Криму було багато установ, які залишилися за Москвою, - наприклад, санаторії. Те ж саме стосується й деяких інших пост-радянських країн. А це унікальні рекреаційні зони, безцінні землі. Одних державних дач було 15, а кожна з них – це десятки гектарів рідкісних насаджень та безцінних земель. І що маємо зараз? Українська влада хоч якийсь крок в цьому напрямку зробила? Я вже не кажу про інші державні підприємства на півострові. Ми це все бодай якось оцінили?

І ще одна тема, яка до останнього часу взагалі була поза увагою – це не матеріальні активи. Візьміть схід України та Крим – що там робиться з архівами? Що з бібліотеками і музеями? Це ж не заводи, які можна відновити. А що з культурним надбанням, яке було знищене, понівечене або розкрадене в ході конфлікту на сході? Про це хтось взагалі думав і говорив? А візьміть архіви – це не наше минуле, це наше майбутнє. Якщо обірветься пам’ять, зафіксована в документах, втратимо величезний пласт. Відновити його буде неможливо. Цими проблемами хто-небудь переймався? Ні.

При цьому всі борються з контрабандою і по-черзі її очолюють. Схоже, що таке становище багатьох влаштовує. Один військовий казав мені: «Допоможіть грошима на першу операцію моїй дитині. Я зараз у відпустці, а коли повернуся, вже зароблю на другу операцію». Я так зрозумів, що він заробить чесною зарплатою за підбиту техніку і т.і. Але це прозвучало дивно і одразу різануло, хоча далекий від думки про щось погане.

За безперечними змаганнями за владу, в нас як не було, так і немає виробленої, узгодженої та зрозумілої для суспільства політики. Сподіваємося, що за нас усе вирішать або ЄС, або США. Якщо уважно аналізувати публікації в західних ЗМІ, а вони є барометром настроїв політичних кіл, то бачиш очевидне – від нас втомилися. Ми набридли не тільки Заходу, а й усім своїми плачами, риториками, звинуваченнями і відсутністю практичних дій, які б дали відчутні позитивні результати. Так і не спромоглися усвідомити необхідність вирішувати усі проблеми самотужки.

Візьміть Мінські угоди, які підписані Україною. Активна частина суспільства їх не сприймає. Відповідно, влада вдається до різночитання: ми мали на увазі не те, що ви можете подумати. Точаться дискусії з приводу того, що ж вкладається в термін «особливий статус місцевого самоврядування» на Донбасі. Жонглюючи словами, ховають істину, бояться її. Так по багатьох питаннях. Без визначеності, бо сповідуємо принцип: ще ніколи так не було, щоб ніяк не було, якось воно та буде. Але якось вже не буде. Слід брати відповідальність, вести діалог, ламати упередження, а не пливти за течією, намагаючись при цьому щось очолювати. Піти супроти течії – дуже складно, але коли є розуміння, що так потрібно країні, треба наважитися на необхідні кроки.

Повинен бути прямий і чесний діалог з суспільством, з людьми. А так, прийде Кабмін у Верховну Раду, про щось прозвітує, почуємо теж саме, що вже чули десятки разів. Зокрема, про те, що попередники залишили на казначейських рахунках близько 100 тисяч гривень. А зараз з гордістю скажуть – 50 мільярдів. Отже – добре працюємо. Одразу ж постає питання: якщо так добре працюєте, то чому в нас сьогодні заробітна плата майже втричі менша? Чому зашкалює інфляція? Чому в нас не виконується закон про індексацію зарплат і пенсій бюджетникам на рівень інфляції? А це десь за 50 %. Якщо кошти у вас є, то чому ж ви не виконуєте норму закону про індексацію? І що на казначейських рахунках лежить? Скільки з них коштів МВФ? Чи куди зараховані ці кошти - в Нацбанк чи ними розпоряджається уряд?

І як пояснити те, що зараз у Національному інституті раку немає ліків для проведення хіміотерапії? Чому ж тоді в Житомирській клінічній лікарні імені Горбачевського вивісили розпорядження – не приймати людей зі складними серцевими захворюваннями з районів, бо МОЗ централізовано не закупило необхідні ліки? Як можна при такій ситуації хизуватися, що в нас так багато коштів? Це просто наруга, знущання над людьми.

Новости Украины – From-UA: - Які наслідки може мати відключення електроенергії в Криму? Як ще може відреагувати Росія – чи варто очікувати на антиукраїнські санкції у відповідь?

Володимир Литвин: - Суспільство не має вичерпної інформації, які болючі моменти і переваги існують у взаєминах з Росією, якими санкціями зможе відповісти Москва. Зрозуміло, що вона буде відповідати. Але як саме? Чи має Україна необхідні запобіжники? Наскільки ми вразливі? Це лише частина питань, які мали б бути очевидними для всіх людей.

Наприклад, ми знаємо, чим замінити ядерне паливо для наших атомних електростанцій замість російського. Є інформація, що забезпечені ним на весь наступний рік, але наскільки вона відповідає дійсності? Які виклики очікують нас? І не менш важливе – куди конфронтація нас заведе? Чи допоможе енергетична блокада наблизити Крим до України? Знову ж таки, які будуть подальші процеси на сході України? Чи не дасть про себе знати черговий сплеск конфліктності і чи готові насамперед убезпечити життя людей?

Добре знаю проблему втрат військових, оскільки центр мого округу – місто Новоград-Волинський – це повністю військове містечко і в ньому люди готові розірвати будь-кого, хто приїде з Києва і буде їм розказувати, що проводиться правильна політика. Там тільки на пам’ятнику загиблим на Донбасі майже 150 прізвищ, плюс чотири десятки людей, які пропали без вісті і ще тисяча поранених та скалічених. Крім того, якщо всю цю статистику по регіонам скласти в загальну картину, то бачимо, що вона відрізняється від офіційних показників втрат України у війні на сході.

Новости Украины – From-UA: - Кримські татари використовували блокаду як протест проти арештів та порушення прав свого населення на півострові. Чи допоможе блокада в її нинішньому вигляді припинити антитатарські репресії в Криму?

Володимир Литвин: - Судячи з інформаційних повідомлень, енергетична блокада нікому нічого в плані позитиву не дає. Українська влада повинна хоча б мати відкритий перелік людей, яких вона вважає незаконно переслідуваними. Захищати кожну людину, кожне життя. Захищати від судів, ув’язнень, переслідувань і т.д. Гадаю, такий підхід був би більш вагомим, ми мали б більшу підтримку в Європі. А так, маємо зауваження, застереження і навіть вимоги з боку Німеччини припинити знущання над мирним населенням Криму.

Новости Украины – From-UA: - Чи можна повернути Крим Україні? Коли і за яких умов це може статися? Що може і має зробити для цього офіційний Київ?

Володимир Литвин: - В політичному плані державний діяч або будь-який політик і будь-яка людина, яка не хоче, щоб її «забили камінням», повинна говорити і говорить про те, що Крим рано чи пізно повернеться в Україну. Та водночас ніхто не скаже коли і за яких обставин це відбудеться. Хіба що війну оголосити, але ж ви розумієте, що це утопія. Тому політичні декларації будуть такими, про які я сказав, а реальне життя буде розвиватися у своєму річищі.

Свого часу американські юристи пропонували ідею, і про це писали західні ЗМІ, що в міжнародне право слід ввести норму про можливість продажу і купівлі територій. Однак ви прекрасно розумієте, що така теоретична викладка в найближчій перспективі не буде підкріплена жодними міжнародними правовими нормами. Мало знайдеться вождів, які візьмуть на себе ризик проголосити можливість продажу тієї чи іншої території своєї країни.

В питанні Криму слід починати з того, про що я згадував – робити перелік матеріальних і нематеріальних активів. Ставити питання про державну власність. А головне – організувати цивілізоване життя на материковій Україні. Будемо по-людськи жити, до нас будуть тягнутися, до нас будуть прагнути.

Новости Украины – From-UA: - Перейдемо до війни на Донбасі. Чи можна говорити про те, що конфлікт заморожений? Який Ви бачите найкращий спосіб врегулювання цієї кризи?

Володимир Литвин: - Серед усіх можливих сценаріїв припинення війни на Донбасі заморожений конфлікт є найбільш очевидним на сьогоднішній день. Мінські угоди швидко не будуть реалізовані, це очевидно для кожного. Тому що всі сторони цього процесу бачать порядок їх реалізації по-своєму.

Три країни – Росія, Франція і Німеччина – займають майже ідентичну позицію. Вони говорять, що на окупованих територіях спочатку слід провести вибори, потім амністію і лише після цього відновлювати контроль за кордоном з боку України. Київ вимагає спочатку вивести усі озброєні формування, закрити кордон, потім – амністія через персональне вивчення справи кожного учасника конфлікту і відповідне рішення суду. Лише після цього прозоре проведення виборів з допуском українських партій і спостерігачів, результати яких визнала б міжнародна спільнота. Тому очевидно, що цей Мінський процес буде тривати дуже довго.

На цьому етапі найважливіше вирішити питання визволення людей з полону – провести тотальний обмін за принципом «всіх на всіх» для того, щоб сини і батьки повернулися додому. У цьому не повинно бути жодної торгівлі. Україна має продемонструвати силу в позитивному аспекті і з цього треба було б почати.

Новости Украины – From-UA: - Наскільки вірогідний третій Майдан? З чим він буде пов’язаний та під якими гаслами відбуватиметься? Якими можуть бути наслідки?

Володимир Литвин: - Організованого Майдану з мітингами та концертами вже не буде. Якщо в Україні спалахне нова революція, то це вже буде не третій Майдан, а будуть погроми і суди Лінча. Це буде реалізація гніву у практичних діях. Ми вже пройшли етап мітингів, акцій протесту із закликами, зверненнями, переговорами, надалі можливі лише криваві розбори. Цього не можна допустити.

Новости Украины – From-UA: - До чого можуть привести такі погроми? Порядок в країні наведеться?

Володимир Литвин: - Ні, якщо таке почнеться, є ризик втрати України. І це буде вина не тих, хто гіпотетично може вийти на вулиці. Якщо держава втрачає монополію на насильство в межах цивілізованих та уставлених правил і законів, то це вже не держава. А те, що наша держава сьогодні такою монополією не володіє, очевидно для всіх. Говорять захоплено про реформи, але ніхто не говорить про те, що у нас щодня на дорогах гине до 15 людей, що у нас процвітає кумівство, що в країні формується вже не сімейний, а кумівський любодрузівський капіталізм. При цьому ніхто не говорить, що найвищим авторитетом у нас стає автомат Калашникова, до цього всі уже просто звикли.

Захоплено торохтять про реформи, але ніхто не говорить про те, що в селі самотні люди бояться залишатися наодинці у свій оселі, щоб їм не перерізали горло за 200 гривень. Ніхто не говорить, що по селах самотні жінки збираються по 3-4 в одній оселі, щоб разом переночувати і відчувати себе більш безпечно, плюс, щоб опалювати одну оселю і грітися разом через відсутність коштів. Мало хто розповідає, що люди сьогодні відключають газ через його дорожнечу, йдуть в гості до тих, в кого лишилися грубки, щоб погрітися біля них. Наша біда в тому, що влада не говорить з людьми, а звично базікає про реформи. Реформи – це коли є рух вперед. Якщо його немає, немає і реформ. У кращому випадку є лише їх імітація і невміння організувати країну.

Новости Украины – From-UA: - Якщо в результаті нової Революції станеться військовий переворот і до влади прийде справжня військова хунта, це допоможе навести в країні довгоочікуваний порядок? Народ підтримає такі силові методи?

Володимир Литвин: - Сподіваюсь, що до цього не дійде. Але якщо змоделювати, що щось подібне відбудеться, то в країну будуть введені миротворці. Ніхто не віддасть цю територію на відкуп, оскільки йдеться про небезпеку для європейського континенту. Україна, на превеликий жаль, не є суб’єктом у внутрішній політиці, а тому вона автоматично не може бути суб’єктом і у політиці зовнішній. В нас же прем’єр-міністр або міністри публічно говорять, що треба прийняти те чи інше рішення і тільки в редакції, яка узгоджена з МВФ. Це означає, що наш уряд не є незалежним і автономним, особливо в економічних питаннях.

Коли депутати «ламають списи» і закликають уряд негайно внести на розгляд Верховної Ради проект держбюджету, вони не хочуть і не бажають розуміти одного – є параметри, які визначив МВФ. Під них підкладаються цифри і маємо готовий бюджет. Бюджет не залежать від уряду, бо працює схема «той, хто платить гроші, той і замовляє музику».

МВФ теж можна зрозуміти – він хоче мати гарантію, що виділені Україні кошти в будь-який момент можуть бути повернені. Фонду потрібні жорсткі гарантії цього. Якщо уряд змушений підвищувати тарифи на комунальні послуги, що є однією з вимог МВФ, то хай так і скаже людям, але водночас проіндексує зарплати і пенсії на нинішній рівень інфляції. Ось такий підхід був би чесним по відношенню до людей. Але ж з ними ніхто не рахується. Вони – просто матеріал для реформаторів.

Новости Украины – From-UA: - Перейдемо до ще однієї актуальної проблеми значної частини українців. Верховна Рада подовжила дію мораторію на продаж землі до 1 січня 2017 року. Чому було прийнято таке рішення?

Володимир Литвин: - Мораторій на продаж землі продовжили з двох причин. По-перше, це має продемонструвати, що законодавці політично чують ту частину суспільства, яка стоїть на сторожі землі – останнього і головного багатства України. По-друге, це зроблено фактично на догоду тим людям, які сьогодні є латифундистами – крупними землевласниками. Деякі корпорації мають у своєму розпорядженні від 200 до 600 тисяч гектарів землі. Володіючи правом на оренду земельних паїв, платять людям за них як «Бог на душу покладе». Використовують землі, як їм заманеться, не дотримуються жодних правил щодо сівозміни, збереження родючості земель. Користуються моментом, коли є попит на соняшник, ріпак, пшеницю, і маючи можливість безпроблемно збувати цю продукцію, заробляють колосальні кошти, які до того ж осідають не в Україні.

Натомість немає головного – земельного кадастру, оцінки землі. Все це досі в стадії дискусії питання про створення Земельного банку. Маємо дику ситуацію: у людини на руках акт на право приватної власності на землю, а вона нею фактично не розпоряджається. Не може з нею поступити так, як захоче – скажімо, вигідно продати, тому що відсутня реальна ціна на землю. При цьому в обхід закону масово ведеться скупка земельних паїв. Механізми таких махінацій вже давно відпрацьовані.

В наших селах багато самотніх людей. Раніше я своїх виборців запевняв, що не дамо продавати землю, наш найцінніший скарб, що село – це колиска України. На це мені одна бабця відповіла: синку, я самотня і хочу, щоб мене по-людськи хоча б поховали. Якби я цю землю продала, за ці гроші мене б сусіди таки по-людськи провели в останню путь. Ми ж дожилися, що в багатьох селах немає кому навіть викопати яму для могили - немає чоловіків.

Крім того, за попередніми підрахунками, в Україні 400 тисяч незапитаних земельних паїв. Їх власники померли, а спадкоємці відсутні. Це десь 2 млн. гектарів землі, яку невідомо хто використовує. Від цього нічого не отримують ані сільрада, ані держава.

Отже, мораторій – це продовження практики махінацій. А якщо зробити землю товаром і створити дієвий ринок, то людина буде знати, що її земельний пай розміром в 5 гектарів у доларовому еквіваленті коштує, скажімо, 50-100 тисяч доларів. Вона прийде в Земельний банк і він зобов’язаний купити цю ділянку за ціною, не нижче ринкової. Цей державний банк у свою чергу надаватиме землю в користування на основі чітких правил, що ти повинен робити з землею і як ти повинен її оберігати. Сьогодні треба працювати в цьому напрямку, не на догоду політичним гаслам та сучасним латифундистам, які нещадно експлуатують орендовану землю.

Новости Украины – From-UA: - Чи готова Україна в цілому – і люди, і влада, до перетворення землі на товар? Чи не призведе зняття мораторію до монополізації земельного ринку?

Володимир Литвин: - Ринок землі у нас вже є, але він монополізований, нелегальний і, по суті справи, грабіжницький.

Для початку потрібно впорядкувати інформацію, скільки земель на певних територіях – в районах і населених пунктах – кому ця земля належить, хто нею розпоряджається, скільки незапитаної землі і т.п. Треба мати повну картину. Належить опрацювати і ввести систему оцінки вартості землі. Слід прийняти однозначне рішення про заборону іноземцям бути власниками землі.

Новости Украины – From-UA: - До 1 березня 2016 року Кабмін має розробити та внести у Верховну Раду проект закону про обіг земель сільськогосподарського призначення. Як зробити, аби цей закон допоміг убезпечити людей від силового захоплення земельних ділянок олігархами та представниками влади?

Володимир Литвин: - Такі закони вже неодноразово розроблялися, вносилися до Верховної Ради і поверталися назад в силу тих обставин, про які я сказав раніше. Схвалення будь-якого закону не убезпечить людей від захоплення землі. Подолати рейдерство черговими законами неможливо. Треба, щоб закони просто виконувались, адже ми й досі живемо в умовах, за яких закони пишуться для дурнів, а «розумні» живуть за примітками.