Президент України Петро Порошенко і президент Словаччини Петро Кіска провели зустріч, під час якої обговорили можливість створення східноєвропейського газового хабу за участі інших країн регіону.
В принципі, газовий хаб – це дуже корисна ідея, і не тільки для України. Враховуючи унікальність нашої газотранспортної системи (ГТС), географічне розташування і те, що на західних кордонах України з ЄС існують підземні сховища газу, такий хаб дає переваги для газового бізнесу усієї Вишеградської групи: Польщі, Словаччини, Чехії та Угорщини. Тим більше, що в рамках цієї групи існує відповідний енергетичний формат, що був встановлений з першої газової кризи 2006 року, коли «вишеградці» зайнялися питанням енергетичної безпеки для своїх країн. І по мірі того, як Україна реформує нафтогазовий сектор у відповідності з енергетичними пакетами ЄС, інтерес до користування нашими газовими сховищами зростає.
Водночас, заяви президентів про східноєвропейський газовий хаб – це засадничі речі та політичні декларації, які створюють певний позитивний фон, але не дають автоматичного створення такого хабу. Унікальність ситуації полягає ще й в тому, що реверсні поставки газу у європейському напрямку в основному відбуваються через територію Словаччини, оскільки українсько-словацький газовий шлях є основним транзитним шляхом для постачання російського газу до Європи і, відповідно, реверсних постачань газу до України. Тому не випадково тут має місце така українсько-словацька газова кооперація. Якби не Словаччина, то два останніх роки Україні важко було б пережити зимовий період, оскільки Словаччина не є постачальником газу в Україну, але забезпечує найважливішу для нас функцію реверсного забезпечення постачань палива в країну від групи європейських компаній.
Між тим слід взяти до уваги той факт, що у Словаччини також існує ідея створення власного газового хабу і розташувати його на своїй території поблизу кордону з Україною. Таким чином в місці цього хабу мають перетнутися два газових потоки: традиційний схід-захід чи захід-схід і північ-південь. Все це має реалізовуватися в рамках проекту створення газового коридору країн Вишеградської групи північ-південь, від польського Свіноуще через територією Польщі, Словаччини, Угорщини і до сполучення з Адріатичною гілкою від хорватського СПГ-терміналу, який має бути збудований на острові Крка на Адріатичному морі. Тобто, добре, що дискусії ведуться. Українську сторону в питанні створення газового хабу найбільш послідовно підтримує Польща. Словаччина також не заперечує проти створення хабу в принципі, але у неї є свої інтереси, і Київ повинен це враховувати. Отже, якщо збережеться солідарність Вишеграду в форматі енергетичної політики, то так чи інакше ідея газового хабу спрацює. Де і як це все буде зроблено, поки що невідомо.
Не слід забувати, що у Євросоюзі, паралельно з процесами Вишеградського формату, йде процес створення Енергетичного союзу, що супроводжується розподілом територій ЄС на зони газової торгівлі. Тобто, коли утворюється певна зона на території кількох країн, йде об'єднання національних газових ринків в єдиний зональний ринок. В результаті цього тривалого процесу на місті 28 національних ринків має утворитися 8 газоторгових зон, які в майбутньому сформують єдиний газовий ринок «ЄС-28».
Так от, в рамках цього розподілу газових зон, запропонованих Єврокомісією, Вишеградської зони немає. Є зона, яка утворюється об’єднанням німецьких, польських, словацьких і чеських ринків. Угорщина залишається в стороні і має увійти до іншої газоторгової зони, - спільно з Австрією, Італією, Румунією та балканськими країнами. Таким чином, у вишеградців своє бачення створення такого енергетичного хабу, у словаків – своє, у нас – своє, а в Брюсселі – відмінне від усіх бачення. Тому попереду досить важкі процедури погодження інтересів. Позитивним для Києва є те, що ми намагаємось на основі двосторонніх форматів про щось домовитись і порозумітись з нашими партнерами. Однак це не гарантує нам цілковитого успіху, тому що каменів спотикання поки ще більше, ніж «цеглин», які можна покласти в фундамент реалізації ідеї східноєвропейського газового хабу в тому контексті, як ми його розуміємо.